Харі Крішна в Луганську

Господь-джерело світла у всьому, що випромінює світло. Знаходячись за межами матеріального світу, де панує непроглядна тьма, Він є непроявленим. Він -знание, об’єкт знання і його мета. Він перебуває в серці кожної живої істоти.

З Вед Я -Сама Веда; з напівбогів Я -Индра, цар небес; з відчуттів Я -ум, а в живих істотах Я /пребываю как/-жизненная сила [свідомість].

КОМЕНТАР: Різниця між матерією і духом полягає в тому, що на відміну від живої істоти, матерія не володіє свідомістю, яку тому називають вищою і вічною. Свідомість не може виникнути в результаті з’єднання матеріальних елементів.

Об безгрішний, Я відкрив тобі найпотаємнішу частину Вед. Той, хто зрозуміє її, знайде знання /розум/ і врешті-решт досягне духовної досконалості.

Господь-джерело світла у всьому, що випромінює світло. Знаходячись за межами матеріального світу, де панує непроглядна тьма, Він є непроявленим. Він -знание, об’єкт знання і його мета. Він перебуває в серці кожної живої істоти.



КОМЕНТАР: Наддуша, Верховна Особа Бога є джерелом світла у всіх тілах, що світяться, таких як сонце, місяць і зірки. У Ведах мовиться, що в духовному царстві немає ні сонця, ні місяця, бо все там осяяно духовним сяйвом Панове, брахмаджьоті.
У матеріальному світі брахмаджьоті покрите махат-таттвой, матеріальними елементами, тому матеріальному світу потрібні джерела света-солнце, місяць, електрика і т.д. Проте в духовному світі в них немає необхідності. У Ведах ясно сказано, що духовне небо осяяне сліпучим сяйвом Панове.
Отже Господь знаходиться за межами матеріального світу, в духовній обителі, в нескінченно далекому від нас духовному небі. Це також підтверджують Веди: адітйа-варнам тамасах парастат (“Шветашватара упанішад” 3.8). Він, подібно до сонця, вічно сяє по той бік тьми матеріального світу.

Знання, яким володіє Господь, є трансцендентним. У Ведах сказано, що Брахман є осереддям трансцендентного знання. Той, хто хоче перенестися в духовний світ, повинен отримати знання від Верховного Панове, що знаходиться в серці кожної живої істоти.
У одній ведічеськой мантре (“Шветашватара упанішад” 6.18) мовиться: там ха дівам атма-буддхи-пракашам мумукшур ваї шаранам ахам прападье. Той, хто дійсно прагне до звільнення, повинен вдатися до Верховної Особи Бога. Щодо вищої мети знання у ведічеськіх писаннях сказане наступне: там овва відітваті мртйум ці.
“Тільки пізнавши Його, можна вирватися з круговороту народження і смерті” (“Шветвшватара упанішад” 3.8).

Як верховний повелитель, Господь перебуває в серці кожної живої істоти. Його руки і ноги знаходяться усюди, чого не можна сказати про індивідуальну живу істоту. Тому необхідно визнати факт існування два що знають поле діяльності -индивидуальной душі і Наддуші. Руки і ноги живої істоти знаходяться в одному місці, тоді як руки і ноги Крішни тягнуться усюди.
Це підтверджує “Шветашватара упанішад” (3.17): сарвасйа прабхум ішанам сарвасйа шаранам брхат. Верховна Особа Бога, Сверхдуша-прабху, або повелитель всіх живих істот і їх вищий притулок. Тому не підлягає сумніву /незаперечно/, що Наддуша і індивідуальна душа завжди відмінні один від одного.

Шлока 18 →

Наддуша неподільна і завжди існує як єдине ціле, хоча здається поділеною між всіма живими істотами. Підтримуючи існування всіх обумовлених душ, Господь поглинає, а потім проявляє кожну з них.



КОМЕНТАР: Господь в аспекті Наддуші перебуває в серці кожної живої істоти. Чи означає це, що Він розділився на частини? Немає. Він завжди залишається єдиним цілим. Господь подібний до сонця. Коли сонце в зеніті, воно стоїть на одному місці, але якщо запитати будь-якого в радіусі п’яти тисяч кілометрів, де сонце, кожен скаже, що сонце світить у нього над головою.
Веди наводять цей приклад, щоб показати, що Господь, будучи неподільним, проте /тільки/ здається поділеним на частини. У Ведах також сказано, що один Вішну, будучи всемогутнім, перебуває усюди, так само як сонце світить кожному, де б він не знаходився. Крім того, підтримуючи існування, обумовлених душ, Господь поглинає їх під час руйнування всесвіту.
Про це вже йшлося в одинадцятому розділі “Бхагавад-гити”, де Господь сказав, що Він з’явився для того, щоб знищити всіх воїнів, присутніх на полі битви Курукшетра. Господь додав, що в аспекті часу Він також знищує всі живі істоти. Він несе загибель і руйнування всьому живому і неживому.
В період створення матеріального світу Він проявляє всі істоти, рухомі і нерухомі, з їх початкового стану, а під час руйнування вселенних-поглощаєт їх. Веди свідчать, що Господь-джерело і місце заспокоєння /последнее притулок всього сущого.
Створивши матеріальний світ Він підтримує його Своєю безмежною могутністю, а після загибелі матеріальних всесвітів все /суще/ знов занурюється в Нього. Це підтверджують ведічеськіє гімни. Йато ва імані бхутані джайанте йена джатані джіванті йат прайанті абхисамвішанті тад брахма тад віджіджнасасва.