Шлока 5
Сер 9th 2007 07:15 AM
І той, хто в кінці життя, залишаючи тіло, пам’ятає про Мене одному, негайно ж досягає Моєї обителі /природи/. У цьому немає і не може бути ніяких сумнівів.
КОМЕНТАР: В цьому вірші підкреслюється, наскільки важливо і необхідно для живої істоти розвинути в собі свідомість Крішни. Той, хто залишає тіло в свідомості Крішни, негайно ж досягає трансцендентної природи /переносится в трансцендентну обитель/ Верховного Господа. Верховний Господь чистісінький з чистих /Верховного Панове називають чистейшим/.
Тому кожен, хто постійно знаходиться в свідомості Крішни, також стає чистісіньким. Особливо важливим є спожите тут слово стертий (“пам’ятати”). Душа, що поганить, яка не намагається розвинути в собі свідомість Крішни в процесі відданого служіння, не може пам’ятати про Крішне. Тому людина повинна розвивати в собі свідомість Крішни з перших днів свого життя.
Той, хто хоче досягти мети життя, повинен завжди пам’ятати про Крішне. Тому йому потрібно постійно, безперервно повторювати маха-мантру: Харі Крішна, Харі Крішна, Крішна Крішна, Харі Харе/ Харі Рама, Харі Рама, Рама Рама, Харі Харі. Господь Чайтанья говорив, що зраджений повинен бути терпелівєє дерева (тарор верба сахишнуна).
Людині, що займається повторенням Харі Крішна, доведеться зіткнутися з безліччю різних перешкод. Проте незважаючи на них, він винен весь час /и дальше/ повторювати Харі Крішна, Харі Крішна, Крішна Крішна, Харі Харе/ Харі Рама, Харі Рама, Рама Рама, Харі Харі, щоб в кінці життя отримати всі блага свідомості Крішни.
Filed in Учення | Коментарів немає